Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися.
23 листопада учні 6 та 7 класів комунального закладу «Володарська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» низько схилили голови в честь пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду в 1932-1933 роках, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття. Затамувавши подих, учні слухали розповіді вихователів Л. А. Ступніцької та В. А. Циганенко про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, який вистояв і проніс свої традиції через різні випробування. Із сльозами на очах читали діти вірш 10-річного хлопчика про страшні події та слухали спогади очевидців.
Сьогодні – час очищення. Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, переписувати історію, але з пам’яттю народу нічого не вдієш.
